Попри свій юний вік, а я народився в 2005, я ще встиг застати золоті часи нашого футболу та з головою зануритись в цю гру, я пам’ятаю свій перший Чемпіонат Європи, голи Шевченка, потужну рідненьку УПЛ, та свої сльози після програшу Дніпра в фіналі Ліги Європи.

Зі світовим мундіалем є теж цікава історія під час історичного виступу нашої збірної на ЧС 2006 я не давав батьку спокійно дивитись гру проти швейцарців, постійно плакав та кричав, на що він на мене досі “ображається”, але якби я тоді знав що то буде останній виступ нашої команди на наступні 20 років, я б зміг його зрозуміти та в свій 1 рік спокійно вболівати разом з ним.

Футбол завжди дарив та дарує величезний спектр емоцій, тому і хочу про нього писати.

А так то люблю ще історію, як нашу так і світову, пиво та тупі американські комедії.