Євгеній Назаренко
ЖурналістПопри свій юний вік, а я народився в 2005, я ще встиг застати золоті часи нашого футболу та з головою зануритись в цю гру. Я пам’ятаю свій перший чемпіонат Європи, голи Шевченка, потужну рідненьку УПЛ, та свої сльози після програшу Дніпра в фіналі Ліги Європи.
Зі світовим мундіалем є теж цікава історія. Під час історичного виступу нашої збірної на ЧС 2006 я не давав батьку спокійно дивитись гру проти швейцарців, постійно плакав та кричав. Через це він на мене досі “ображається”, але якби я тоді знав, що то буде останній виступ нашої команди на майбутні 20 років, я би зміг його зрозуміти та у свій 1 рік спокійно вболівати разом з ним.
Футбол завжди дарив та дарує величезний спектр емоцій, тому і хочу про нього писати.
А так, то люблю ще історію, як нашу так і світову, пиво та тупі американські комедії.
